112.ua

– Тепер в Україні працюють чотирнадцять або цілком інформаційних телеканалів, або телеканалів зі значною часткою інформаційно-аналітичних і публіцистичних програм. На ваш погляд, чи не занадто їх багато для українського ринку? Навіщо вони власникам?

– Спочатку відповім на друге запитання – навіщо ці канали власникам і навіщо вони взагалі ... В українському телепросторі, коли виходить один успішний проект, всі починають робити щось подібне. Згадайте, як після "Танців із зірками" "танцювало" все українське телебачення. Свого часу телеканал "112 Україна" став таким успішним проектом, який, по суті, створив нову концепцію інформаційного мовлення. До цього були або випуски новин, або закільцьовані новинні сюжети. Після того, як проект став успішним, багато хто почав робити щось подібне. Хтось краще, хтось гірше, хтось копіював, хтось додавав своє бачення. Але телеканал "112 Україна" залишається найкращим у своєму сегменті, і це підтверджують показники телеперегляду.

Це було про якість, тепер про кількість. Я не вважаю, що інформаційних каналів в Україні занадто багато. У розвиненій демократичній країні повинна бути сильна четверта влада. Боротьба з корупцією, посилення громадянського суспільства, захист базових демократичних свобод та багато інших аспектів сучасного демократичного суспільства без контролю з боку журналістів залишаться звичайними деклараціями більшості українських політиків і чиновників. Крім того, тенденції в Україні в принципі відповідають тому, що ми бачимо в інших європейських країнах. У Франції, наприклад, також досить багато інформаційних мовників – це, звичайно, BFM, а також France 24, La Chaine Info, i-Tele, LCP. У Німеччині – Deutsche Welle, n-tv, Tagesschau-24, Spiegel.TV, Der Aktionar TV, а ще безліч регіональних новинних каналів у структурі найбільших медіагруп - ARD, ZDF, RTV, ProSieben.

І це, не кажучи про глобальні інформаційні канали, які вийшли за межі якогось одного національного ринку – Euronews, BBC, Al Jazeera, CNN і т. д.

Тому можна говорити про те, що новинне мовлення – це великий ринок зі своєю історією і форматами, і дуже добре, що українське телебачення в цілому відповідає глобальним тенденціям.

Телебачення зі своєрідного закритого клубу поступово перетворюється в масове заняття. І сьогодні  рівень розвитку технологій зводить до мінімуму будь-які технічні проблеми. Це стосується буквально всіх етапів телевиробництва – зйомки, монтажу, роботи зі звуком, перетворення форматів, передачі відео і т.д. Я думаю, що і подальший розвиток українського ринку буде пов'язаний зі збільшенням кількості майданчиків за рахунок подальшого синтезу телебачення та інтернет-технологій.

Окреме питання – чи сприятиме зростання конкуренції зростанню якості. Я переконаний, що так. Сьогоднішня конкуренція між каналами перестала бути якоюсь абстрактною гонитвою за глядачем. Нині це боротьба за ідеї, за оперативність, за унікальність продукту.

– Як така кількість інформаційних каналів позначиться на політичному сезоні? Чи вплине на вибори в 2019-му?

– Це питання набагато складніше, ніж може здатися на перший погляд. З одного боку, велика кількість телевізійних майданчиків, безсумнівно, зробить виборчий процес більш відкритим. Буде забезпечено плюралізм думок, максимально скоротиться ймовірність того, що щось можна замовчати або спотворити. Також посилиться контроль за тим, щоб виборчий процес проходив без порушень.

З іншого боку, сьогодні за часткою сумарний телеперегляд інформаційних каналів становить приблизно 5-6%, які діляться між усіма новинними каналами, і якщо під час передвиборчих перегонів цей показник і зросте, то не набагато. Крім того, наявність різних майданчиків і доступність телевізійного ефіру для багатьох політиків є великою спокусою побудувати свою кампанію на голослівних обіцянках, а не на реальних діях, що також впливає на якість української політики, однак це питання лише частково пов'язане з телебаченням. Можливі також спроби корупції.

Але я думаю, що наші глядачі вже досить досвідчені в цих речах і в будь-якому разі розберуться та оберуть телеканали, які подають новини збалансовано, не надаючи перевагу жодній зі сторін.   

– На ваш погляд, які інформаційно-політичні канали реально потрібні суспільству? Чому? Яку кількість таких мовників зміг би окупити рекламний ринок, якби в Україні повноцінно працювала економіка — скажімо, на прикладі інших країн Східної Європи?

– Проблема відносин між телевиробництвом і рекламним ринком глибша. Сьогодні в Україні всі великі універсальні телеканали є дотаційними. А, для прикладу, чистий прибуток французького мовника france.tv становить майже 3 млн євро за рік.

Новинним телеканалам в цьому плані трохи легше. На момент своєї появи "112 Україна" вийшов на ринок з унікальною економічною моделлю, яка давала змогу до мінімуму скоротити виробничі витрати. З повсюдним використанням технології LifeView і прямих ефірів як основного формату мовлення  вдалося уникнути витрат на роботу ПТС, використання супутника для передачі відео, придбання дорогих форматів і будівництва розкішних студій.  Водночас сьогодні ці технології почали застосовувати й інші канали. Тому, на мою думку, для подальшого виживання скоро весь інформаційний ринок буде змушений переходити на більш затратні формати, хоча прямий ефір і залишиться основою мовлення.

– Яких форматів інформаційних/політичних програм не вистачає нашому ринку?

– Я більше очікую появи не нових форматів, а нового типу спікерів. Останні події зі скасуванням депутатської недоторканності, можливо, означають, що в політику приходитиме менше людей, які думають лише про захист своїх бізнес-інтересів. Голослівність багатьох політиків рано чи пізно набридне і не даватиме очікуваних передвиборних дивідендів, через що вони будуть змушені змінити принципи своєї риторики. І більше відповідатимуть за свої слова та обіцянки.

Водночас розвиток інтернет-технологій продовжить виявляти безліч цікавих незалежних експертів, які раніше просто фізично не дійшли б до студії. Зростає кількість молодих небайдужих людей, яким також є що сказати. Тому, може, це і звучить надто ідеалістично, але я думаю, що новий тип телевізійного коментатора – не за горами.