"112 Украина"

 "День. Made in Ukraine" — ваш аналітичний авторський проект. Дивлюсь його... Часто гості студії — політики, економісти, громадські та культурні діячі. Запрошені експерти дають оцінку подіям, які відбулися в Україні і світі за минулий день. Як ви визначаєте найважливіше, мейстрим? Із усього потоку інформації за день, як правильно обрати найнеобхідніше глядачам?

— На відміну від решти інформаційних телеканалів ми не дозволяємо новині "зіпсуватися", втратити так би мовити термін придатності до вживання. В основу нашої роботи покладено принцип конвергентності. Ми змогли побудувати таку систему, в якій від події до новини в ефірі минає не більше трьох хвилин. Дзвінок на наш call-центр, електронне повідомлення може стати новиною, цікавою великій глядацькій аудиторії. Будь-який, на перший погляд не значний, випадок може просигналізувати про тривожні тенденції, натякнути на проблему. У нашому ефірі новина не вмирає після її виголошення, а отримує розвиток завдяки новим подробицям, фаховим оцінкам тощо. Таким чином, ранкове повідомлення уже до кінця доби стає повноцінною Подією. І мова тут не про "з мухи слона", а про зміну фокусної відстані — коли при збільшенні крапка перетворюється на широке полотно. Так народжуються ексклюзиви. Щодо так званих резонансних подій: зухвалий кримінал, визначні політичні заходи, то тут ми говоримо про них, шукаючи причини, моделюючи наслідки. Аналітикою і прогнозами допомагають гості студії. "Не тільки того світу, що за вікном!" — треба знати якомога більше про життя країни і світу. Відсидітися по хуторах уже не вийде. Так, справді дорогою ціною було зупинено "зелених чоловічків" і вони не прийшли у решту міст і сіл. Не чути пострілів далеко від окупованих нині земель українського Донбасу. Але прийшли повістки... вантаж-200... Прибули вимушені переселенці... Несподівано життя змінилося назавжди. Якби ми більше цікавилися життям співвітчизників не лише із сусіднього села, багатьох трагічних помилок можна було б уникнути. Тому до "знай більше!" я додаю: "не будь байдужим!" Отже, наповнюючи ввечері програму "День. Made in UA" інформацією і гостями, я керуюся винятково потребами глядачів наприкінці доби отримати наповнену змістом картину нашого різноманітного життя. Щоб люди робили висновки і розуміли, яким може бути прийдешній день.

 "112 Україна" — канал, який один з перших "впустив" глядачів у ефір за допомогою включень. Наскільки виправдане це нововведення? Адже в ефір можуть потрапити не лише підготовлені глядачі...

— "Підготовлені" — це які? А "не підготовлені"? Нашому каналу, на відміну від можновладців, народ своєю присутністю не заважає. Невідомий глядач у прямому ефірі — це завжди інтрига. Траплялися, звісно, і матюкливі і нетверезі... Були неговіркі від перехвилювання. Різні. Але більшість із тих, хто увімкнув комп’ютер, вийшов на зв’язок, дочекався свого включення, мали що сказати по суті обговорюваної теми. Та ви й самі бачили, що висловлювані думки в цьому форматі бувають набагато свіжішими та щирішими від слів експертів у студії. Тому у нас немає "пересічних" громадян — ми кожного титруємо і з повагою звертаємося по імені.

 До речі, про аудиторію. Коли канал запускався, від керівництва пролунала теза, що "112 Україна" не підлаштовуватиметься під "підгодовану" аудиторію центральних каналів, а "виростить свого глядача". Чи вдалося це зробити? Як охарактеризуєте глядача каналу загалом, і вашої програми зокрема?

— Оскільки ми живемо у конкурентному середовищі, то нашим завданням неофіта було насамперед звернути на себе увагу, створити унікальну пропозицію на ринку та заякорити глядача, який би своєю чергою порекомендував нас іншим. Годі було сподіватися, що з появою нового інформаційного, я додав би — інформативного — телеканала, усі одразу поставлять нас на першу кнопку. Однак тихою, але вправною сапою ми за півтора року існування досапували до місця в першій десятці усіх телевізійних каналів України та стали першими серед інформаційних! Додам, що інформагентство "112.ua" уже випередило багатьох конкурентів, старожилів ринку, а в ефірі телеканала ексклюзивно з’являються перші особи держави. Ми не відповідаємо на критику традиційним відмахуванням: "не подобається — не дивіться!". Ми кажемо: "Щось не подобається? Можемо покращити!" У нас немає запаморочень від успіху, адже бачимо, як наші конкуренти впроваджують наші "фішки", ноу-хау. Тому треба працювати швидше і ліпше. У багатьох домівках телевізор постійно показує "112" у режимі так званого backwatch tv — "телебачення, яке дивляться спиною", тобто він працює на тлі не залежно від того, чим займається глядач. Тобто ми вже без перебільшення бажані гості мільйонів сімей! Така довіра варта того, щоби залишатися найкращими.

 Топ-темою минулого тижня у світі стало засідання ГА ООН. В Україні до нього теж прикута велика увага. Але наскільки, на вашу думку, українське центральне ТБ фахово цю тему висвітлює? Наскільки правильно розставляє акценти? Іншими словами, чи вистачило вам чітких посилів з ТБ — що привезе Україна з Нью-Йорка?

— Стежити за подією в реальному часі, чути різні коментарі, отримувати якомога змістовнішу інформацію — що може бути краще в даному випадку? І про демарші, і про краватки із сукнями, і про те, хто на кого як подивився — це теж цікаво. Може, і не дуже важливо, але наголошую — цікаво. От ви кажете "правильно розставляти акценти"... А я не хочу цієї "правильності". В атмосфері плюралізму думок "правильнОметри" не потрібні. Вітчизняне телебачення уже мало досвід примусу до роботи за темниками, такими собі "правильними" лекалами. Спасибі, наїлися. Щодо фаховості оцінок подій у світі. Справді, на нашому телебаченні бракує розумних тлумачень міжнародки. На жаль, пішов з життя наш колега Ігор Слісаренко — його глибокі знання були б сьогодні надзвичайно корисні. Але ми працюємо. Тож усі, кому цікава була тема ювілейної Генасамблеї ООН, дізналися про неї все у реальному часі. Із різними оцінками. "Правильними" чи "хибними" кожен визначає сам. Головне, що вони були є і будуть у нашому ефірі, не сумнівайтеся.

 Часто помічаю, що тему засідання ГА ООН коментують усе ті ж експерти, що і ситуацію на сході України, війну в Сирії, проблему біженців... і політичні ігрища в закуліссі українського парламенту, і навіть реверс газу з ЄС... Ведучі нерідко називають експертами людей, які поверхово володіють інформацією, і не готові давати глибоку аналітику. Ви помічаєте цю проблему? Як з браком фахових експертів боретеся на "112 Україна"?

— Ви маєте рацію. В країні, де працює безліч різноманітних дослідницьких установ, громадянських інституцій, є не слабка наукова школа мало би лунати в ефірах набагато більше голосів, ніж ми чуємо зараз. Парадокс? Природно, що надаючи слово тому чи тому учаснику прямого ефіру, ми сподіваємося отримати нові знання від спеціаліста. Проте на кілька фахових співрозмовників завжди знайдеться "голий король", пустомеля. Тут фільтр один — увага глядача. Наша аналітична служба постійно стежить за показниками ефіру, визначаючи рівень глядацької уваги до того чи того фахівця. Ви, мабуть, знаєте, що у так званому експертному середовищі навіть складають рейтинг медіа-активності експертів? Але мішанина у цьому чарті не знімає проблеми браку саме публічних інтелектуалів. Їх дуже мало з різних причин: хтось соромиться своєї зовнішності, хтось вміє класно викладати думки на папері, а під час бесіди видає слова "чайними ложками". Хтось узагалі вважає себе настільки великим цабе, що від однієї згадки про якесь телебачення у нього тьмяніє корона. Війна на Донбасі, проблеми по всіх без винятку напрямах демонструють проблему відсутності на екрані розумних людей, готових іти і говорити. Це не означає, що ми їх не шукаємо. Є чимало імен, які відкрив суспільству саме наш телеканал. І вони набувають професійної ваги, рухаються вперед.

 Газета "День" традиційно проводить опитування людей розумової праці — філософів, істориків, архітекторів... Ми запитуємо, чи дивляться вони українське ТБ? Знаєте, що відповідає переважна більшість — "Не дивимося". Чи готове ТБ, зокрема інформаційне, боротися за увагу інтелектуального глядача?

— Ох, мені усі ці балачки про викинутий телевізор, відмову від "ящика"... Ну, гаразд... Хтось добровільно відмовився від джерела інформації під назвою телевізор і нехай йому від того стане легше. Давайте подивимося на це з іншого боку. Можливо, згадані вами особи говорять про власне ігнорування вітчизняного ТБ через те, що їх самих немає у ньому самому? Тоді це вже інша розмова. І тут ще питання — хто на кого має ображатися? За академічними лекціями люди до телевізора не звертаються. А той, хто за п’ять хвилин може пояснити народу суть певного явища — у телевізійників на вагу золота! І я не погоджуюся з твердженням, що немає місця інтелектуалам у телевізійному мовленні. У наших діалогових студіях часто присутні філософи, соціопсихологи, письменники... Можна було б ще більше й частіше! Але і самим інтелектуалам я порадив би не ставитися до телебачення як до чогось недостойного. Ідіть нам назустріч і самі намагайтеся стати цікавими для глядачів! Нехай не одразу, але... Може, тоді поставите вдома ще один телевізор? До речі, цими днями, як і минулоріч, у нашому ефірі українські науковці, дослідники розповідають про значення для людства того чи того здобутку нобелівських лауреатів. Адже глядачі повинні хоча б у загальних рисах зрозуміти про що йдеться. Надзвичайно цікава практика!

 Нині часто повторюють, що війна на сході України — це результат не вивчених уроків історії. До слова, в день нашої розмови (29 вересня. — Ред.) виповнилося 170 років від дня народження основоположника українського театру — Івана Карпенка-Карого. Перемикаючи зранку канали, помітив, що ніхто з центральних мовників про це не сказав. Ні коротко про сам факт, ні у форматі розмови про становлення театру... Чому ТБ не робить історію — цікавою? Не пропонує пізнавальні програми на зразок тих самих "Великих українців"?

— Пам’ятаєте, як цінність задуму і колосальну роботу чудового авторського колективу згаданого вами телепроекту ледь не зіпсувала політика і скандали довкола голосувань за ту чи ту постать? І такий ризик втручання політики зберігається щодо багатьох подібних проектів. Особливо, коли самі історики не можуть дійти спільного бачення причин і наслідків події. Вибивати ж одні міфи іншими... я проти цього. Разом з тим, ми не боїмося авторського погляду. На початку цього року було представлено цикл документальних фільмів "14" власного виробництва телеканала "112 Україна". Наші ведучі, кореспонденти розказали своє бачення подій насиченого 2014. Ці роботи уже демонструвалися на великому екрані. І попереду ще чимало таких розвідок адже глядачам цей перший наш досвід дуже сподобався. Про Карпенка-Карого. Те, що телебачення повинно було згадати про ювілей корифея — без сумніву. І я думаю, так воно і було. Але, з другого боку... Вибачте, а що такого цікавого відбулося в країні з нагоди Дня народження Тобілевича, щоб можна було показати у новинах? Маємо протилежний приклад. Було 200-ліття Тараса Григоровича. По багатьох автошляхах з’явилися дороговкази типу "там був Шевченко". Це якось збільшило туристичні потоки, тиражі "Кобзаря"? Не можна все валити на телебачення. Має ж бути і здорова громадська ініціатива, відповідальність держави. Справді цікаві, а не шароварно-галушкові заходи. Тоді через телебачення можна буде розповісти про це всім. А сама лише дата — не завжди є для новинарів інформаційним приводом.

 Якою ви бачите роль ТБ у країні, де йде війна?

— Аж ніяк не пропагандистською я бачу цю роль... Зараз треба надзвичайно обережно ставитися до будь-якого повідомлення. А готувати новини особливо уважно. Тому що "не зашкодь!" Це щодо висвітлення воєнних операцій і життя на фронтових територіях. Але ж війна — не тільки під кулями на передовій. Бойовища тривають і в чиновницьких кабінетах. І ми зобов’язані показувати — хто в цих кабінетах захищає Україну, а хто власний гаманець.

— "112 Україна", як й інші інформаційні канали, здобули авторитет та рейтинг, бо запропонували живу "розмову" глядачу. Але зараз, як стверджують експерти, наше суспільство гіперпоінформоване... З одного боку, його не влаштовують численні талант-шоу центральних каналів, з другого — люди втомилися від безперервних "голів, що говорять". Яким бачите ТБ майбутнього?

— Жанровість, тематичність, рубрикація нікуди не подінуться. Запит на структуровану інформацію і відповідних спеціалістів теж не зникне. У телеприймача яка головна функція? Оn/Оff! Не залежно від того, який вигляд матиме телебачення майбутнього, головне зберегти право на вибір: on або off.

 

Джерело: "День". Текст: Вадим ЛУБЧАК