112.ua

– Богдане, розкажи про що власне твій фільм? На які запитання глядач отримає відповіді?

– Не хочеться одразу відкривати всі карти. Глядач побачить історії  доблесті й поразки, розгубленості й шантажу. Вчинків, на які одні виявилися здатними, а інші – чомусь ні.  Це буде розповідь про те, як і, головне,  чому ми втратили флот. Ну, й звісно про те, що буде далі. Я намагався не робити власних висновків. Подаю лише факти. Нехай кожен робить висновки сам.

– А тема: чому саме флот? Це якось пов'язано з 25-річчям ВМС?

– Флот взагалі - дуже важлива складова для будь-якої морської держави. "Флот є, тому нічого не відбувається" - це один із перекладів англійського прислів'я. Флот - один із  головних чинників, що стримує потенційних противників від нападу на країну. Тому важливо, щоб він був не тільки у воєнне лихоліття (це обов’язково), а й у мирні часи. У 2014-ому під час анексії Криму, за даними військових, ми втратили 70% бойових спроможностей на морі. У мене виникло запитання: а в якому стані були тоді українські ВМС загалом? Виявилося, що ми втрачали флот уже з моменту проголошення Незалежності. Крок за кроком я знаходив нову для себе інформацію, і от саме так ідея переросла у синопсис. Повертаючись до запитання:  так, 25-річчя ВМС, безумовно, також вплинуло на вибір теми. Фільм розкаже, чому за 25 років ми дійшли до того, що дехто називає нас не морською державою, а державою біля моря.

– Як думаєш, що в твоєму фільмі стане справжнім відкриттям для глядача?

– У матеріалі багато історії. Але це не просто розповідь, а спроба через призму подій показати, чому сталося так, а не інакше. Наприклад, чи всі бачили тексти угод стосовно флоту між Україною та Росією? Чи всі знають про випадок, коли екіпаж одного корабля змусив президентів Кравчука та Єльцина нарешті почати вирішувати питання флоту? Чи знає глядач історію одного підрозділу, який під час анексії Криму рятував бойову техніку, а не чекав, доки владна верхівка дасть бодай якісь конкретні вказівки? І чи знає глядач про корабель, який мав стати окрасою ВМС України, однак досі не побудований? Для кожного тут буде своє нове.

– Ти стільки всього цікавого перерахував, а хто ділився з тобою цією інформацією? Хто герої твого фільму? Можливо, виникали труднощі в тому, щоб когось з них знайти, або були відмови?

– У моєму фільмі близько 30 героїв і розповідь кожного - цікава. Це колишні й чинні офіцери ВМС, чиновники різних років,  пілоти, конструктори кораблів і т.д. Звичайно, були й ті, хто відмовлялися від інтерв'ю – зокрема, перший командувач ВМС України Борис Кожин. Хотіли поговорити й з президентами - Віктором Ющенком, Леонідом Кучмою, Леонідом Кравчуком. Але так і не дістали згоду на розмову. Ба більше: один із них спершу погодився, але коли побачив запитання - передумав. Взагалі,  під час зйомок я дізнавався про нові для себе історії, про нових людей. І розмови з ними будуть у фільмі.

Здивувала ситуація з одним із суднобудівних заводів. Зв'язатися з його представниками фактично неможливо. Не зміг нам у цьому допомогти й концерн "Укроборонпром". Чому - для мене це й досі загадка.

– У фільмі ти показуєш, що Україна сьогодні залишилася фактично без флоту – і це сталося не за один день. На твою думку, чи було щось – може, якісь конкретні події, що стали визначальними в цьому процесі?

– Я би сказав, що це не тільки події, а й періоди. Спершу - після розпаду Союзу. Тоді ми зволікали. Потім - середина 90-х. Тоді нас шантажували, а ми робили вигляд, що все добре. Потім двотисячні: ми самі позбувалися свого флоту.  Це тривало до  2014-го. Далі сама анексія, наша безпорадність і зрада більшості моряків. А тепер починаємо мало не з нуля.

– І як це відбувається, ти також показуєш у своєму фільмі?

– Так. У другій серії.

– У тебе вже 6 документальних картин. З якими труднощами зіткнувся цього разу?

– Напевне, найважчим було виокремити головне. Адже про наш флот можна говорити багато. У дві серії все не вмістити.

– Уже думав, про що буде наступна кінострічка?

– Після кожної кінострічки відчуваєш якусь порожнечу. Ти жив нею кілька місяців. А одного дня прокидаєшся - вона вже вийшла і тобі більше не треба шукати спікерів, домовлятися, писати, замовляти графіку, монтувати. Зараз треба видихнути. А далі, безумовно, буде щось не менш цікаве для мене, і переконаний, для глядача теж.

Довідка про автора:

Богдан Піленко - спеціальний кореспондент телеканалу "112 Україна". У свої 25 років він - автор уже 6 документальних фільмів: "Ніхто, крім нас", "Війна і Мінськ" у співавторстві з ведучою Віолеттою Триковою, "Операція "Дебальцеве", "Тіні Іловайська", "Майдан. Справа 20-02" і "Морський бій". Також кореспондента визнали найкращим на конкурсі професійної журналістики "Честь професії-2016" у номінації "Надія журналістики".