112.ua

– Чи комфортні для Вас вранішні ефіри? Буває таке, що гості "сплять"? Чи не образливий для Вас той факт, що зазвичай ці гості менш "рейтингові" ніж вечірні?

– Комфортно. Так, доводиться рано прокидатись, і це не завжди легко. Є така поширена помилкова думка, що з часом до цього можна звикнути. Якщо Вас хтось буде в цьому запевняти – не вірте цій людині. Це – брехня. Не можна звикнути прокидатися о четвертій ранку. Але водночас – це не так складно, як може здаватися. До того ж,  раннє пробудження компенсується тим, що дороги в цей час, зазвичай, вільні, немає заторів, до роботи можна доїхати за лічені хвилини.

Чи "сплять" гості? Рідко. Ще перед тим, як вони потрапляють в студію, наші продюсери змушують їх (іноді застовуючи гіпноз) випити 2-3 філіжанки міцної кави. Якщо це не допомагає, то тут до гри долучаюся я, і поки на гостя накладають грим – я його лоскочу (сміється).

Щодо "рейтинговості" гостей. Ранковий слот – праймовий. Цей сегмент ефіру проходить з дуже високими показниками в середньому за день та збирає значну телевізійну аудиторію.  Через це твердження про начебто меншу "рейтинговість" ранкових гостей – помилкове. Звісно, про це відомо і політикам, і експертам, яких ми запрошуємо. Вони хочуть потрапити на ранковий ефір не менш ніж на вечірній. Більше того, ми вимушені відмовляти декому з них. Ранковий глядач дуже вибагливий і гості мають відповідати нашому динамічному формату. Бути бадьорими, говорити коротко і по суті. Через це – не всі нам підходять. Все це стосується і пункту про налаштованість гостей на серйозну розмову від самого ранку.

– Чи працювали Ви за своїм першим фахом і яким був творчий шлях від авіадиспетчера до телеведучого?

– На жаль, не працював. Справа в тому, що в той час коли я вступав у ВНЗ, вже понад рік я працював на обласному телебаченні. Почав ще в старших класах школи. Тому "творчий шлях", як Ви кажете, був вже давно пройдений, як, власне, і процес вибору фаху.

– Чим "грішить" зараз українська журналістика і що Ви вважаєте неприпустимим в професії?

– Зараз існують серйозні проблеми із об’єктивним та незалежним висвітленням інформації. Одна справа, коли це відбувається через ангажованість ЗМІ, тут все зрозуміло: редакційну політику проводить в інтересах власника. Інша – коли причиною є непрофесіоналізм.  Медіа поширюють інформацію незрозумілого походження, без будь-якої перевірки фактів. Фейки і так звані "викиди" залюбки підхоплюють заради рейтингів. Показовою була ситуація в останні три місяці президентських перегонів у США, коли фейкові повідомлення обігнали реальні новини за відгуками та коментарями в Фейсбук. Людей ввели в оману. Все це не припустимо в професії. Все це неприпустимо на каналі  "112 Україна".

– Чи відчуваєте Ви себе популярним? Увага прихильниць не дошкуляє?

– Якщо чесно, то прихильниці дуже дошкуляють. Не дають спокою. Пишуть в соцмережі, регулярно телефонують, іноді навіть навідуються додому. Питають, чи я поїв та чи вдягнув шапку. Я багато разів просив і маму і бабусю цього не робити, але вони невтомні (посміхається).

– Чи буває таке, що Вам хочеться щось сказати глядачам поза ефіром?

– Цікаве запитання. Я подумав. І зрозумів, що ні. На "112 Україна" я нічим не обмежений і завжди говорю глядачам те, що вважаю за потрібне.  Більше того, це – мій обов’язок. 

Джерело: "Публичные люди"